Святий Отець наш Іван Милостивий, Патріярх Олександрійсткий

St. John the Merciful, Patriarch of Alexandria

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

„Дайте йому; Він може наш Господь у скритому виді” (Св. Іван Милостивий, цитата з Життія)

На 25-го листопада за григоріанським календарем (цебто 12-го листопада за юліанським) ми святкуємо пам'ять Святого Отця нашого, Св. Івана Милостивого (його також звуть Співчутливим –наприклад так називається православний добродійний дім місійний у Торонто: St John the Compassionate Mission).

Іван народився на Кипрі. Він був сином губернатора, Єріфанія і народився в другій половині 6-го століття. Його виховували на справжнього Християнина. Він одружився і мав дітеи, але дружина й діти скоро упокоїлися. Та Господь скоро замість них дав йому безліч духовних дітей бо ж став він ченцем і його вибрали наступником Патріярха Федора як Архипастир Олександрії.

Коли був ще .юнаком, Іван мав видінння красивої дівчини з вінцем оливок на голові. Вона сказала йому, що її називають Співчуття та що вона найстарша дочка Великого Царя. Зараз же на пості Патріярха Іван мав під своїм розпорядженням великі ресурси Церкви. Він зрозумів, що це видіння неначе пророчий поклик наслідувати Великого Царя в Його безмежній щедрості та милосердю.

Як одну з перших своїх дій він звелів виготовити список усіх убогих та потребуючих у місті. На списку було кілька тисяч імен. Патріярх Іван проголосив, що вони мають бути під особливою опікою Церкви і назвав їх своїми „владиками й господарями” з олляду на їхній особливий стан при Дворі Царя – Ісуса.

Щедрість Патріярха Івана не мала границь. Він допомагав і багатим, коли була потреба а не лише бідним. І вони віддячувались. Одного разу один заможний чоловік подарував йому розкішне покриття на ліжко. Іван вживав його одну ніч а тоді продав і роздав фонди убогим. Багач знову відкупив і знову подарував його Іванові. Так було декілька разів. Патріярх сказав з усмішкою: „Побачимо хто перший здасться”. Іван таки не здався.

Одного разу один жебрак подумав скористати зі щедрості Св. Івана. Отримавши 6 срібних монет у відповідь на його просьбу, він передягнувся і повернувся попросити знову і йому знову дали 6 срібняків. Коли ж він утретє повернувся слуги Патріярха стали його проганяти, та Іван їх зупинив і звелів їм цим разом дати йому 12 монет, кажучи: „А може він то Христос, Який мене так випробовує”.

Св. Іван теж був щедрий у справах взаємовідносие. Одного разу він очолював Літургію і пригадав собі, що була справа поміж ним і одною особою з нижчого Духовенства, яку він був покарав через якийсь проступок. Патріярх зійшов з-перед Святого Престолі і впав на коліна перед ним, просячи прощення. Такий приклвд щедроти, смирення та прощення перетворили чоловіка і він потім став достойним Священиком.

Одного разу хтось образив Патріярошого племінника Юрія і той попросив свого авторитетного дядька відомститися за нього. Св. Іван обіцяв виконати це так, що зауважить те все місто. Отож покликав він цю людину до себе і довідавшись, що він мешкав у хаті, яка належала Церкві, він звільнив його від оплати оренди на цілий рік. Така „помста” загоїла взаємини поміж ворогуючими до того часу і всю Олександрію дійсно здивував такий приклад терпеливости в перенесенні образ та великої сили, що походить від прощення провин.

Патріярх Іван позвільняв багато рабів, а між ними дуже багато полонених, яких захопили в Єрусалими перські наїзники. Він за нмх дав викуп з церковної скарбниці. При цьому він завжди думав про те, як скоро проминає земне життя. Він замовив для себе домовину, але залишив її незакінченою. А ті, що її виробляли мали приходити до нього на кожне Свято і запитувати чи не час уже її закінчити.

Нарешті прийшла на це година десь поміж роками 616 та 620. В дорозі на відвідини імператора в Константинополі Патріярху приснився чоловік у блискучій одежі, який сказав йому: „Тебе зве Цар прийти до Нього”. Отож поплив він до рідного острова Кипру і там упокоївся в Бозі.

Його тіло потім перевезли в Константинополь а потім у Венецію. Сьогодні воно лежить у каплиці присвяченій йому в Соборі Св. Мартина в Братиславі в Словацькій Республиці. Нехай його Молитви пробудять у нас співчутливість та щедрість, якими постійно обдаровує нас Цар Слави, Якому він так примірно служив.

“Give unto him; he may be Our Lord in disguise” (St. John the Merciful, quotation from his Vita)

On November 25 on the Gregorian calendar (which is November 12 on the Julian), we celebrate the memory of our Holy Father, St. John the Merciful (also called St. John the Compassionate, the name of an Orthodox benevolent mission-house in Toronto).

John was a native of Cyprus, the son of its governor, Epiphanius, born in the latter part of the 6th century. He was raised to be a true Christian. He married and had children, but both wife and children died soon after. The Lord quickly replaced them with countless more spiritual children after he became a monk and was chosen to replace Patriarch Theodore of Alexandria as Archpastor.

As a youth John had had a vision of a beautiful maiden with a garland of olives on her head who said her name was Compassion, and she was the eldest daughter of the Great King. In his post as Patriarch, John found himself in command of the immense resources of his Church. He saw the vision as a prophetic challenge to follow the Great King in His boundless generosity and compassion.

In one of his first acts, he commanded that a list be made of all the poor and needy in the city. It came to several thousand names. Patriarch John made them special wards of the Church, calling them his “lords and masters” because of their special status in the Court of King Jesus.

Patriarch John’s generosity knew no bounds. He assisted the wealthy in times of need as well as the poor. And they reciprocated. On one occasion one rich man presented him with a magnificent bed covering. John used it for one night and then sold it and distributed the money to the poor. The rich man bought it back and again gave it to John. This occurred several times. The Patriarch said with a smile: “We shall see who tires first”. It was not John.

It happened that a certain beggar decided to take advantage of St. John’s generosity. Having obtained six silver coins in response to his begging, he changed clothes and came back to ask again and again received six coins. When he returned a third time, the Patriarch’s servants began to chase him away, but John stopped them and told them to give him twelve coins, saying: “Perhaps he is Christ putting me to the test”.

St. John was generous in matters of relationship as well. On one occasion, as he was celebrating the Liturgy, he recalled that there was a matter between himself and a member of the lower clergy, whom he had disciplined for some offense. He left the Holy Table and fell on his knees before the man asking his forgiveness. This example of generous humility and forgiveness transformed the man and he later became a worthy priest.

On one occasion someone insulted the Patriarch’s nephew, George, who asked his powerful uncle to avenge him. St. John promised that he would do so in such a way that all the city would take notice. He called the man to him and finding that he lived in a house owned by the Church, declared him excused from paying rent for a year. This “vengeance” restored the relationship between the men and Alexandria did indeed marvel a this example of patience in bearing insults and of the mighty power of forgiveness.

Patriarch John freed many slaves, including a multitude of captives taken in Jerusalem by the invading Persians, whose ransom he paid out of the Church’s coffers. He kept the transitory nature of earthly life always in mind. He commanded a coffin to be made for himself, but left unfinished. The craftsmen were told to come see him each Feastday and ask whether it was not time to complete it.

The time finally came some time between the years 616 and 620. On his way to visit the emperor in Constantinople the Patriarch dreamed that a man in shining garments visited him and said: “The King summons you”. He sailed to his native island of Cyprus and reposed in the Lord.

His body was later taken to Constantinople and then to Venice. Today it lies in a chapel dedicated to him in St. Martin’s Cathedral in Bratislava in the Slovak Republic. May his prayers awaken in us the compassion and generosity continually showered upon us by the King of Glory whom he served so well.