Св. Олексій, Митрополит і Чудотворець Київський і всієї Русі

St. Alexis, Metropolitan and Wonderworker of Kyiv and all Rus’

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

«Це понад мої сили, але я вірю, що Бог. Який подає зір сліпцям, також мені допоможе.»

На 18-го жовтня за григоріанським календарем (цебто 5-го жовтня за юліанським) ми святкуємо пам'ять про трьох Митрополитів Київських: Свв. Петра, Олексія та Йони. Вони провадили свою паству в дуже складних часах наїздів та окупації монголами їхніх земель, через що вони мусіли своє архипастирське служіння, під юрисдикцією Патріарха Константинопольського виконувати з міста Москви, таким чином даючи основи Церкві Російській.

Св. Йона був останнім Митрополитом, що проживав у Москві а носив титул Київського. Він народився в м. Ґаліч в області Костромській. Це місто прийняло ім’я з міста Галича в західній Україні, яке своє ім’я надало й Галичині. А св. Петро народився на Волині в Україні. Св. Олексій був сином Боярина Федора Бяконта, який перенісся в Москву з Чернігова в Україні і заснував княжу роди Плещеєвих та Ігнатієвих.

Олексій народився в р. 1293 (деякі джерела подають інші дати) і його охрестили Елевферієм (грецьке слово «елевтерія» означає «свобода»). По народному це ім’я – «Ольфер» (по російському – «Альфер»). Отож згідно з традицією, що монах при пост ризі приймає нове ім’я, яке починається першою буквою попереднього імені, Ольфер став Олексієм (по російському – Алєксєй).

Хлопчина був здібний до науки, але як і більшість хлопців він також любив гратися. Одного разу, коли йому було 12 літ він ловив пташки. При цьому й заснув і почув Голос,.що звернувся до нього на майбутнє ім’я чернече: «Олексію! Чому ти трудишся на даремно? Ти ж маєш ловити людей.» Хлопець став ще більш поважним і в віці 15 літ вирішив, що він при першій можливості піде в монастир.

Отож і вступив у Богоявленський Монастир у Москві в р. 1320 і став побожним, посвяченим та послушним ченцем. Митрополит Київський, наступник Св. Петро, що як і він проживав у Москві, Феогност, звернув увагу на енергійність, талант і духовні дари молодого ченця і вибрав його допомагати йому в його важкому архиастирському служінню.

З часом він його висвятив на Митрополит м. Володимира на ріці Клязмі. Через декілька літ у р. 1354 Олексій став наступником Феогноста, як Митрополит Київський. Він подався в Константинополь, щоб Патріарх вирішив юрисдикційну незгоду поміж ним і Митрополитом Романом Литовським про землі Русі. Західна частина, яка включала й Україну покорялася Князю Ольгерду Литовському, а над східньою й північною володів Князь Московський, як васаль Хана Монгольського. Його місія була вдачною бо ж Патріарх Каліст затвердив його, як Архиєпископа (за практикою Візантії титул Архиєпископа перевищує титул Митрополита) Києва і всієї Русі, та навіть назвав його екзархом патріаршим.

Коли Св. Олексій повертався зі своєї місії зірвалася велика буря і корабель мав потопати. Олексій обіцяв побудувати Храм у честь Святого на чий день корабель успішно причалить до порту. Це настало на 16/29 серпня – в День Нерукотворного Спаса і Олексій побудував Храм у Москві в честь цього Празника.

Один з найважчих іспитів настав, коли Хан Чанибек покликав його в Золоту Орду, щоб вилікував його дружину Таньдулу, яка осліпла. Св. Олексій прибув в Орду та сказав Ханові: to the Horde and told the Khan: «Це понад мої сили, але я вірю, що Бог. Який подає зір сліпцям, також мені допоможе.» І Господь поблагословив віру Свого слуги і Таньдула прозріла. Це чудо дуже допомогло його пастві, коли він знову мусів піти в Золоту Орду до наступного Хана, Бердибека, який може й був відповідальним за вбивство свого батька, щоб змилувався над його паствою. Таньдула пригадала Божу милість до неї, що через святого Владику прийшла і допомогла переконати свого сина облегшити надмірний тягар податків, яких він був наложив на народи Русі.

Ерудиція, завзятість та мозольна праця Митрополита Олексія здобули йому серця всіх народів Русі. Коли він упокоївся в Бозі 12/25 лютого 1377 р., доглянувши за канонізацією свого попередника , Св. Петра, він за собою залишив багато Храмів та Монастирів і в одному з них і був похоронений, тобто в Монастирі Чудівському. Цей Монастир був присвячений Чуду Архангела Михаїла в Хонах, що відбулося в першому столітті у відповідь на Молитви Св. Апостола з Сімдесяти Архипа, і ним спаслися Християни від потопу, якого пустили на них вороги Христа, і це за посередництвом Архангела Михаїла, який відвернув його. Ось і подаємо Ікону цього Чуда з Монастиря Св. Катерини на Горі Синай.

Св. Олексій також відвернув багато зла пущеного проти його пастви по через його Молитви та ревне служіння. Він залишив спадок листів. Бесід та перекладів. Його переклади з мови грецької та Євангелії написані його ж рукою зберігаються в Монастирі Чудівському, де й приходять вірні поклонятися його Мощам.

Молитвами Св. Олексія, Митрополита Київського і всієї Русі, нехай Господь відверне численні терпіння. Які погрожують його вірних у землях колишньої Русі, і принесе спокій та злагоду, в якій зберігаються ідентичність та гідність усіх в узах любові. Амінь.

“This is beyond my powers, but I believe that God, Who gave sight to the blind, will also aid me.”

On October 18 on the Gregorian calendar (which is October 5 on the Julian), we celebrate the memory of three Metropolitans of Kyiv, Sts. Peter, Alexis and Jonah, who led their flock in very difficult times of Mongol invasions and occupation of their lands, which made it necessary for them to exercise their archpastoral ministry, under the jurisdiction of the Patriarch of Constantinople, from the city of Moscow, thereby laying the foundations for the Church of Russia.

St. Jonah, who was the last Metropolitan living in Moscow to bear the Kyivan title, was a native of Galich in the Kostroma oblast, a city which took its name from the city of Halych in western Ukraine, which gave Halychyna its name. St. Peter was a native of Volyn’ in Ukraine. St. Alexis was the son of the boyar, Theodore Byakont who had moved to Moscow from Chernihiv in Ukraine and founded the princely Pleshcheyev and Ignatiev families.

Born in 1293 (some sources give other dates), Alexis was baptized Eleutherius (the word “eleftheria” in Greek means “freedom”). The colloquial Ukrainian version of the name is “Ol’fer” (in Russian “Al’fer”). Hence in keeping with the tradition that, upon receiving monastic tonsure, the monk takes a new name beginning with the first letter of the former name, Ol’fer became “Oleksiy” (Russian – “Alyeksey”), which is commonly rendered as “Alexis” in English.

The lad was studious, but like most boys also like to play. One day as he was catching birds, at the age of 12, he dozed off and heard a voice address him by the name he was to take as a monk: "Alexis! Why do you toil in vain? You are to be a catcher of people." The lad became very serious and at the age of fifteen decided that he would indeed enter a monastery as soon as he could.

Accordingly, he entered the Theophany Monastery in Moscow in 1320 and became a devout, dedicated and obedient monk. The Metropolitan of Kyiv, successor of St. Peter and like him living in Moscow, Theognostus, noted the energy, talent and spiritual gifts of the young monk and chose him to aid him in his demanding archpastoral ministry.

Eventually he ordained him as Metropolitan of Vladimir on the Kliazma River. Several years after, in 1354, Alexis succeeded Theognostus as Metropolitan of Kyiv. He then traveled to Constantinople to have the Patriarch resolve a jurisdictional dispute between himself and Metropolitan Romanus of Lithuania over the lands of Rus’, the western portion of which (including Ukraine) was under the rule of Kniaz’ Algirdas of Lithuania, while the eastern and northern part was ruled by the Kniaz’ of Moscow as a vassal of the Mongol Khan. His mission was successful as Patriarch Callistus confirmed him as Archbishop (according to the Byzantine practice the title “Archbishop” is higher than that of “Metropolitan”) of Kyiv and all Rus’, even naming him Exarch of the Patriarchate.

As St. Alexis was returning from this mission there was a major storm and the ship was in danger of sinking. Alexis vowed to build a Church in honour of the Saint on whose day the ship would successfully come ashore. This came about on August 16/29 – the Day of the Icon-not-Made-by-Hands (“Nerukotvornoho Spasa”) and Alexis had a Church built in Moscow in honour of this Feast.

One of St. Alexis’ greatest challenges came when he was summoned by the Khan of the Golden Horde, Jani Beg, to heal his wife, Taidula, of her blindness. St. Alexis travelled to the Horde and told the Khan: “This is beyond my powers, but I believe that God, Who gave sight to the blind, will also aid me.” The Lord honoured the faith of His servant and Taidula regained her sight. This miracle stood his flock in good stead when he had to travel again to the Horde to the next Khan, Berdi Beg, who may have had his own father assassinated, to seek mercy. Taidula recalled God’s mercy extended to her through the saintly Bishop and helped persuade her son to lighten the unbearable burden of taxation he had placed upon the people of Rus’.

The erudition, determination and hard work of Metropolitan Alexis won him a special place in the hearts of all the peoples of Rus’. When he reposed on February 12/25, 1377, having seen to the canonization of his predecessor, St. Peter, he left a legacy of Churches and Monasteries and was buried in one of them, the Chudov Monastery. It was dedicated to the Miracle of the Archangel Michael at Chonae which had occurred in the first century in response to the prayers of the Apostle of the Seventy, St. Archippus, by which Christians had been saved from a flood directed against them by enemies of Christ through the intervention of the Archangel Michael who diverted it. An Icon of this miracle from the Monastery of St. Catherine on Mount Sinai is reproduced here.

St. Alexis, too, had diverted many evils directed against his flock through his prayers and zealous ministry. He bequeathed a legacy of letters, lectures and translations. His translations from the Greek and gospels written by his own hand are kept in the Chudov Monastery where his relics are venerated by the faithful.

Through the prayers of St. Alexis, Metropolitan of Kyiv and all Rus’, may the Lord divert the many tribulations threatening faithful of his flock in the lands of Rus’ and bring about peace and harmony, in which the distinctiveness and dignity of all are preserved in the bond of love. Amen.